Сьогодні, 18 травня, Україна вшановує День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
У цей день 82 роки тому (в 1944-му) радянський режим здійснив один із найжорстокіших злочинів ХХ століття. За лічені дні з рідного Криму було насильно депортовано понад 200 тисяч кримських татар. Дорога в нікуди, голод, хвороби та роки заслання забрали життя майже половини корінного народу. Це був цілеспрямований геноцид — спроба стерти ідентичність, культуру та саму згадку про людей, які століттями плекали свій край.
«Unutmadıq» — Ми не забули. «Bağışlamadıq» — Ми не пробачили.
Сьогодні цей історичний біль відгукується з новою, абсолютно нестерпною силою. Крим уже понад десятиліття перебуває під тимчасовою російською окупацією. Спадкоємці радянського тоталітаризму знову застосовують ті самі методи: репресії, обшуки, сфабриковані справи та спроби залякати кримськотатарський народ, позбавивши його права голосу на власній Батьківщині.
Але історія доводить: дух свободи неможливо депортувати чи закрити за ґратами. Кримськотатарський народ — незламний. Його прапор майорить поруч із синьо-жовтим як символ спільної боротьби, спільного болю та спільної майбутньої Перемоги.
