Як ніколи цього річ в шкільному саду розцвіли півонії. Насичено зеленє листя, ніжно рожеві суцвіття, довга стебелина – кущі виглядали дуже яскраво, наче намальовані. Букетами півоній раніше вітали вихованці своїх наставників наприкінці навчального року. До війни. У мирний час. Півонія дуже поширена квітка у садоводів. І символіка цієї квітки – позитивна, надихаюча, життєстверджуюча. В Україні її висаджували заможні і успішні люди, за що її ще називали «панська квітка», та символізувала вона красу, любов, процвітання. А ще – щасливе життя.
2025 рік. У день Свята «Останнього дзвоника» розцвіли півонії у шкільному саду. І посилилася надія на щасливе життя. І останній дзвоник на порожньому шкільному подвір’ї виглядає не так вже і скорботно.
Йдуть учні-випускники у доросле життя. Нехай вищі сили ведуть дорогою саме для кожного з дітей обраною. Бо цей Шлях буде тільки їхній – як побудують його, така доля і буде. Діти радіють, що залишають стіни школи, але пройде півроку, рік, і згадають вони своїх наставників. А вчителі… Вчителі, які стільки років вчили, допомагали учням, можуть тільки через деякий час побачити результати своєї роботи.
Йдуть випускники, а на заміну їм приходять нові покоління юні. Батьки довіряють нашим вчителям найцінніший скарб – своїх дітей, виплеканих у любові і турботі. Дякуємо Вам за довіру.
Велика подяка нашим Збройним Силам, Захисникам та Захисницям, які боронять нашу країну. Вони дали нам, вчителям, можливість вчити дітей, а учням – отримувати знання.
Півонії як символ щасливого життя. Така омріяна зустріч на шкільному подвір’ї обов’язково відбудеться, і учні побачать своїх вчителів «наживо», а не на екрані монітора. Шановні учні, батьки! Від усіх вчителів ліцею вітаю вас із святом «Останнього дзвоника». Нехай оминають ваші родини лихі години. Тримаймося, не опускаємо руки, рухаємося уперед.
Попереду – ЖИТТЯ! І дуже сподіваюся – щасливе.
