Микола Братан... Його ім'я стало синонімом не тільки високої поезії, а й незламної віри в Україну. Літературна гостина «Між долею та словом», проведена для учнів 9-10 класів Херсонського ліцею №51, була нагодою не лише згадати його, а й заново відкрити для себе глибину його думки, багатогранність його таланту. Проникливі вірші, зачитані з особливим трепетом, розкривали долю митця – складну, іноді трагічну, але завжди сповнену світла. Ми чули відлуння його боротьби, його любові, його надії – у кожному слові відчувалася та щирість, яка робить поета справді великим.
Особливо зворушливими були спогади тих, хто знав Миколу Братана особисто. Їхні розповіді про його життя, про його характер, про його ставлення до слова, до людей, до Батьківщини, доповнювали портрет митця, робили його живим, об'ємним. Це були не сухі біографічні факти з підручників, хоча вони й лунали з монітора комп’ютера, а щирі емоції, передані з глибини серця, що дозволили нам зазирнути за завісу публічного образу і побачити людину з усіма її переживаннями, радощами та болями. Кожен спогад був окремою ниткою, що спліталася в єдине полотно його життя, розкриваючи його як вірного сина своєї землі, що ніколи не зраджував своїх ідеалів. Його поезія – це була його особиста сповідь перед світом, що промовляла через десятиліття, закликаючи до людяності та правди:
Ні з якою у світі країною
Не зрівняю Шевченківський край.
Захлюпнуло мене Україною,
І як хочеш мене називай!
